Високий Замок від 17.09.2008

Слонихи “сидять” на дієті без жиру

У Львівському цирку відбулася прем’єра вистави 40- го сезону “На слонах навколо світу” під керівництвом народної артистки Росії Таїсії Корнілової. П’ять велетенських азіатських красунь, вага яких біля шести тонн, демонстрували глядачам трюки, на вивчення яких пішли роки. Слони танцювали, крутили кільця хоботами та задніми ногами, стрибали на скакалці та ходили по кулі. Чим цікаві ці тварини та наскільки особлива робота з ними, ми поросили розповісти дресирувальників Таїсію Корнілову та її сина Андрія Дементьєва.

За кілька днів до вистави гігантських гостей покупали. На це пішло більше тонни води. Спочатку слонів помили з допомогою розпилювача, який одночасно очищує слоновник, потім – щіткою з милом, а на завершення полили зі шланга. Велетням цей процес дуже сподобався. Вони пили воду, радісно відкриваючи роти.

Як розповів Андрій Дементьєв, усі довгоносі артисти – “дівчатка”. Представників чоловічої статі у жіночі трупи не беруть, бо в активний період вони агресивні. Це може призвести до неприємних наслідків на арені. Найстаршій слонисі – п’ятдесят років, двом іншим – по сорок, ще двом – по п’ятнадцять. У кожної – свій характер.

Улюблена страва тварин-велетнів – цукор. Цей смаколик вони можуть жувати 24 години на добу. Слонам смакують також овочі, цитрусові, злаки та хліб. М’яса і жирів вони не їдять.

“Програма раніше називалася “Слони-танцюристи”, - розповідає пані Таїсія. – З велетнями починали працювати мої дідусь і бабуся, потім – мама і тато. Тепер їхню справу продовжую я з сином. Слони уже давно помінялися. Наразі дресируємо лише азіатських”.

За словами дресирувальників, перших півроку слони звикають до людей і до шуму. У дворічному віці вони вже виступають – виконують найпростіші трюки. За кілька років велетні вчаться танцювати. Як правило, за п’ять років уже крутять кола на задніх ногах. Вчаться ходити по кулі ще довше. Артисти кажуть, бездарних тварин не буває. Якщо наполегливо працювати, знаменитим можна зробити будь-якого слона.

Артисти розповідають, що часто на арені та за кулісами трапляються курйози. “Якось робітники ненароком відпустили двох слоненят, - веде далі пані Таїсія. – Ішла вистава про Маленького Принца. Ні з того ні з сього перед виступом повітряних гімнастів вухасті забігли на арену, за ними – робочі з віниками. Маленький Принц не розгубився і зіграв так, ніби цей епізод був запланований. Слоників потім довго шукати у темному фойє. А ще ці тварини обожнюють себе розмальовувати. Як десь побачать пензлик з фарбою, відразу малюють візерунки на своєму тілі. Якось одна слониха так себе розмалювала, що півроку не могли її відмити. Вона стала схожою на зебру. Глядачі думали, що так має бути”.

“Коли ми їздили з гастролями у Петропавловськ, до слоновозів, де був агресивний африканський слон, підійшов чоловік дивної зовнішності – дядя Ваня, який ішов з дискотеки, - розповідає Андрій. – Я попередив його, що близько підходити не варто – небезпечно. Дядя Ваня виявився дуже впевненим у собі і сказав, що вирішує будь-які питання, тому нема чого переживати. Слон, не довго думаючи, хоботом зловив дядю Ваню за шию”.

Олеся ПАСТЕРНАК