Морський котик із скадовського дельфінарію вправно стоїть на одній ласті та ловить кільця

Олена САДОВНИК

Проспівавши на біс сольну арію, потанцювавши на подіумі і вправно упіймавши усі кільця, морський котик Тонні уважно окине суворим поглядом трибуни циркової арени. Чи всі уважно стежать за його виступом, чи всі аплодують? Пригостившись рибкою, підопічний дресирувальника Павла Жданюка покаже публіці, як слід вітати справжнього артиста. А коли у манежі не залишиться уже жодного байдужого, низько вклониться, притиснувши ласту до свого великого і чуйного серця.

“Ми з Тонні, південноамериканським морським котиком, працюємо у скадовському дельфінарії “Акварель”, - розповів Павло Жданюк. - Тонні п’ять років, він, якщо його роки перевести на людський вік, ще тінейджер. Котиків до нашого дельфінарію привезли з Уругваю. Коли уперше побачив своїх майбутніх вихованців, щиро здивувався: ну як на такій відносно маленькій голівці, думав я, можуть бути такі великі очі, і де у ній може розміститися такий гострий розум? Морські котики миттєво схоплюють нову інформацію і чудово піддаються навчанню. Глядачам здається, що вони веселі і грайливі. Насправді усі трюки котики виконують лише заради додаткового частування. Тонні розуміє: шоу — це наша спільна робота. Хоча, якби він міг розмовляти, то неодмінно сказав би: “Друже, я хочу цілими днями лежати на узбережжі в оточенні кількох самиць. А поряд щоб завжди було он те твоє відерце, наповнене рибою”. Заради риби він готовий на все. І нічого іншого на обід не визнає”.

Щоб навчити Тоні акробатичним елементам, фішкою серед яких є стійка на одному ласті, хлопці працювали декілька місяців. “У нас все, як і у спортсменів, відбувалося поступово, - пояснив дресирувальник. - Спочатку котик вчився стояти на двох ластах, потім на двох ластах ходив. А одного дня — вуаля — м’язи плечей стали такими міцними, що могли витримати вагу масивного тіла. Тоні до вподоби виступати у дельфінарії, пірнати у басейн і діставати м’ячі. У приміщенні цирку у нього також є власний басейн і великий намет. Навіть на цій тимчасовій території Тоні почувається господарем. Під час виступу у манежі, варто комусь із глядачів підвестися на ноги, як він обов’язково мусить подивитися в його бік, дізнатися, що ж це скоїлося. Він відчуває себе найважливішим у цирку, тож мусить все контролювати. Ми з ним — рівноцінні партнери. Та попри це, Тонні час від часу намагається мною керувати, а деколи відверто “підім’яти” під свій авторитет. Коли у нього такий настрій, він починає на мене ричати. І головне тут не злякатися, не відступити. Привітатися і, наче нічого не сталося, почати працювати”.

У Скадовську у Тоні залишилася кохана. “Нора не поїхала з нами до Львова, оскільки, ймовірно, стане мамою, - пояснив Павло Жданюк. - Сумують один за одним страшенно... Тоні — мій перший підопічний. Коли ми зустрілися, обоє нічого не знали, як знайти один з одним спільну мову, і що нам слід робити. Ми вчилися разом. Сьогодні багато говорять про те, що слід заборонити дельфінарії. Та цього не можна робити. Адже для нас ніхто спеціально не відловлює дельфінів. У дельфінарії потрапляють поранені тварини, які не можуть дати собі раду і в подальшому прогодувати себе у морі. Ми же їх лікуємо і залишаємо у себе”.