Головна arrow Про нас пишуть arrow У львівському цирку — магія ілюзіону
 
У львівському цирку — магія ілюзіону Надрукувати Надіслати електронною поштою
Написав Administrator   

Фокусник Владислав Кириловський вміє і здивувати, і розсмішити

Олена САДОВНИК 

Навіть у найкраще організованій армії світу не вміють так швидко перевдягатися. Щоб змінити костюм, акробату, жонглеру, дресирувальнику, клоуну, а за сумісництвом ще й ілюзіоністу Владиславу Кириловському вистачає лише... чотирьох секунд. Перетворити тростину на шикарний букет чи витягти з рукава... мотузку зі спідньою білизною для нього також не проблема. А у найгостріший момент, коли від хвилювання і передчуття чогось особливого усі водночас затамовують подих, Владислав, витримавши паузу, утне таке, що зал замість доречних під час ілюзіону зойків вибухає сміхом.

 Розвіяти інтригу, щоб посміятися

 

“Сьогодні я можу запропонувати п’ять різножанрових номерів. Однак ілюзіон, а особливо номер з переодяганнями, став моїм улюбленим дітищем, вінцем того, чого я досягнув в останні роки, - зручно вмостившись у кріслі циркової гримерки, Владислав Кириловський видав одну з найкумедніших своїх усмішок. - Я ніколи не розпрощаюся з амплуа коміка. Навіть в ілюзіоні мені хочеться, щоб глядачі побачили мене саме клоуном, який після складних фокусів із серйозним виглядом починає робити повну дурню. Тому замість рукавичок я з рукавів витягував на шнурівочці білизну. Те саме з кинджалом: ковтаєш так напружено і обережно, а потім показуєш глядачеві, що це була бутафорія зі складеним в останній момент “лезом”.

 

Такий прийом — не є універсальним “секретом” ковтачів шпаг, переконує Владислав: “Можу сказати абсолютно точно, що сталевий клинок вони заштовхують собі аж у шлунок. Я часто ставав свідком цього. Та найбільше мене вразив один чолов’яга, інвалід, який сидів на лавочці біля Карлового мосту у центрі Праги, і розкладав довкола себе різноманітні шпаги й криві шаблі, кинджали і 20-сантиметрові цвяхи з величезними “капелюшками”. Вибере собі одну шаблю, збризне її антисептичною рідиною і вставляє собі у горлянку. Проковтує аж до самої рукоятки. А цвяхи вбиває собі молоточком у носа. Спочатку я думав, що він жартує. Та коли пересвідчився в правдивості трюків, зняв перед ним капелюха. Це дійсно найвищий пілотаж”.

 

Мрія за 17 тисяч євро

 

Артистом цирку Влад працює уже 27 років. Його можна побачити на моноциклі, він дресирує собак і разом з власною дружиною жонглює “цеглинками”, веселить публіку у костюмі клоуна. А два роки тому відомий комік загорівся бажанням створити власне ілюзіон-шоу. “У мене все сталося, наче в кіно: одного ранку прокинувся з відчуттям, що я просто зобов’язаний спробувати ще й це, - зізнався Владислав. - Та звичайні фокуси, як на мене, дещо нудні. А мені хотілося, щоб люди сміялися, щоб, як кажуть у нас, було смачно. Щоб люди вимагали продовження, а я — все, я вже пішов. Саме для цього серйозні фокуси я розбавив комічними “викриттями”. Свій номер збирав протягом двох років — вигадував, тренував і навіть купував. Так, за секрети деяких фокусів потрібно платити. Секрет ілюзіону із обв’язуванням мотузкою рук і тіла і перевдяганням піджака обійшовся мені у 600 доларів: я купив його в одного фокусника у рідному Миколаєві. Коли побачив в інтернеті, як два французькі хлопці відпрацьовують цей трюк, мене просто “порвало”. Я також захотів цього. І ось — ви усе бачили самі. Зазвичай перевдягання під мотузкою забирає у моїх колег багато часу. Мій же особистий рекорд — 4 сек. У нас так швидко ще ніхто не перевдягався.

 

А ось моя мрія — створити власний міні-атракціон — коштує нереально дорого, 17 тисяч євро. Ви тільки уявіть: я “запрошую” дівчину у циліндр, і через кожні 20 см прорізаю цей циліндр металевими пластинами. Потім пластини розсуваю, кручу циліндр, ставлю вертикально і — вуаля! Виходить із циліндру та сама дівчина, тільки в іншій сукні. Цей стало би чудовим фіналом мого ілюзіону. Та циркові артисти, на жаль, стільки не заробляють. Сам я секрети своїх фокусів не продаю принципово, хоча до мене уже не раз зверталися з подібною пропозицією”.

 

Купувати фокусникам доводиться не лише чужі таємниці. Чого вартують самі сукні у номері з блискавичними переодяганнями! Партнерка Владислава у номері з переодяганнями, Наталія, встигла змінити три сукні. “Майстринь,  здатних пошити такі костюми, у цілому світі можна перелічити на пальцях, - веде далі Кириловський. - В Україні це робить лише одна людина, київська швея Ірина. У неї замовляють костюми ілюзіоністи з усього світу. Ми, аби потрапити до неї, відстояли у черзі рік. Таку сукню потрібно ще вміти правильно вдягнути. Одна похибка — і ти червонієш перед публікою, як школяр”.

 

Замість слухавки — гребінець

 

Владислав виріс, як кажуть циркові артисти, у тирсі: у Союзі був у кожному стаціонарному цирку, 12 років давав вистави в Європі. У парі з батьком працював клоуном 25 років. “Цирк — це вся моя сім’я. Цирковими артистами були тато з мамою. Та й у нас з дружиною практично усі номери спільні. А от наша донька працює окремо — жонглером у московському цирку. Цирк дозволяє мені бути поряд з дружиною 24 години на добу. Якщо мене немає поблизу п’ять хвилин, Наталія починає нервувати: “Ти де був?” Я не можу зрозуміти людей, які кажуть, що втомлюються від своїх половинок, що розлука додає свіжості почуттям. Найпрекрасніше, як на мене, у стосунках — це бути постійно поряд і жити одним життям”.

 

У цирку немає такого жанру, який давався би просто. Але фокусники — особливі люди, переконаний Влад. “Серед моїх друзів є такі профі, які тренуються практично цілодобово: постійно крутять в руках кульки чи монети. Сьогодні у дитячих магазинах популярний набір домашнього фокусника. Якщо ви “захворіли” на це, то карти в руки й інструкція в допомогу. Колись у мого батька була величезна скринька фокусника — скільки там фокусів, ніяк не могли перелічити. Але під час однієї з вистав скриньку поцупили. Я тоді був малим, тож навіть не встиг навчитися у батька своїм першим фокусам. Зате враження від фокусів тих часів і досі не потьмяніли. У 70-ті роки був у Союзі унікальний атракціон відомого ілюзіоніста Олега Сокола. Виходить на манеж клоун, з рук у нього випадає телефон і розбивався на друзки. Залишається один диск і відірвана трубка. Тут на допомогу вкрай зажуреному арлекіну приходить фокусник. Піднімає диск, набирає потрібний клоуну номер і дає йому трубку. За мить на іншому кінці дроту знімають слухавку і весь манеж стає свідком розмови. А потім фокусник пропонує всім охочим поговорити зі своїми друзями чи родичами. Підходив до глядачів, набирав на диску номер, і ті говорили, використовуючи замість слухавки гребінець чи ще якийсь предмет з власної сумочки чи кишені. Це було дуже смішно: люди були настільки шоковані, що не могли зв’язно говорити. А ще був класний трюк, коли усім глядачам у перших кількох рядах роздавали лампи денного світла — без проводів, самі скляні циліндри. Один змах руки, і усі лампи одночасно починали світити. Як він це робив? Я знаю. Але ж це не моя таємниця, тому навіть тепер не маю права її розголошувати”.

 
< Попередня   Наступна >